Що за гени у ньому розквітли!
Ліліпути довкруг, ліліпути.
Фокусує їм промінь світла
Та розплутує їхні пута,
Обережно між ними ступає:
Не наврочити б словом чи рухом.
А йому б – за край небокраю,
Опроміненого духом!
Усе пройдене, рай і пекло,
І нема ні гріха, ані кари,
І земля минула, і смеркло,–
Наглядать за годинником згару,
І весь час його перевертати,
І не жити, а просто бути –
Хай боронить Небесна Мати!
...Він прокинувся ліліпутом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240597
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.02.2011
автор: Богдан Ант