Стряхнути б попіл, як гіркі печалі,
Змахнути б пил із шафи пам'ят́ей…
У неба вись, у сині-сині далі
Злетіти б від проблем, речей, людей.
Ввібрати б всі струмочкові краплини,
Насититись трояндових душком.
І знову ввись, де лиш одні пташини
Кружляють, забуваючи про сон.
А чом би й ні, хіба є перешкоди?
Та крил немає! Що це за напасть?
Візьму тканину, пір’я: насолода –
Злетіти, впасти, знову різко встать!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240051
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.02.2011
автор: Троянда Пустелі