Коли ти мене спитаєш де я живу. Я оглядаюсь. Дивлюсь на будинок, що поруч, і кажу: «На Кубійовича, 30». Ти ловиш мій погляд. Ти бачиш куди я тільки що подивився і кажеш: «Ти що жартуєш?!». Відповідаю: «Якби ми зустрілись тут недалеко, на Тютюнників, я б сказав на Тютюнників, 20».
Чи ми тут, чи ми там, ми з тобою спілкуємось, дихаємо, дивимось один на одного. А значить ми живемо!
Ми живемо в магазині – коли купуємо продукти. Ми живемо на вулиці - коли прогулюємось. Ми живемо в театрі – коли дивимось виставу. Ми живемо в кав’ярні – коли п’ємо каву без ГМО і без кофеїну. Ми живемо на лавочці в парку – коли сідаємо відпочити і подивитись на кольорові квіти.
Ми живемо тут. Значить так треба!
05.02.11
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239576
Рубрика: Нарис
дата надходження 07.02.2011
автор: Влодко Сумний