самотнім душам моє самотнє марево...
Самотність - не вирок.
Відкрий для себе новий світ
Сповнений тишею гучності
Самотніх, одиноких сліз.
Шепіт сумних зітхань
Ехом відлітає від стін,
Розбиваючись об скло байдужих
Відображень очей у дзеркалі.
Стуки серця... найсамотніше...
Відлунням б'ють по перетинкам.
Сльози... солоні, великі, як град.
Заливають самотнє небо за вікном.
Вітер подиху зриває самотнє
Пристанище думки, спогаду
В пошарпаній душі, що прикриває
Сліди... скільки їх там?
А ти, як тінь - бесслідно
йдеш далі повз душі інших.
Самотність - твоя. Байдужість - їхня.
ти у виграші! Самотність не вирок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238292
Рубрика: Верлібр
дата надходження 01.02.2011
автор: Erida