Вже вечір настав,
Порохи над світами.
Ти того не знав,
що станеться з нами.
Пройде мінор лад,
хвилина,година.
Не піде на спад
життя... Ти людина.
Основи якої ще досі співають
І очі твої ще спокою не знають.
Живеш, немов вибий в осад врагами,
Ти ж знати не міг, що це станеться з нами.
Ми будемо йти в дороги навпроти,
як отець-командир і дві його роти.
Ми будемо сни один одного знати,
Бо створені нами десь будуть блукати.
Та шлях нас зупинить
на щастя порозі,
та знести хрести всі
ми будемо в змозі.
І хай хоч один з нас
упаде до скону.
Розлється вода тоді з
Бугу та Дону.
Ми будемо знати, де
правда і кривда,
де щастя й кохання,
де наша загибель...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237316
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.01.2011
автор: tysikfun