Вірші приходять мимоволі,
Настирна рима, як потік.
Тече там радість, крихти болю,
Усе, що знає дивний світ.
Потік емоцій, ніби лава,
А потім вибух на папір.
З куточка лівого управо,
Про напівправду й наговір.
Находить згадка, б’є по рані,
Душа поета - безліч ран.
І крики відчаю гортанні,
Лягають у словесний стан.
На серці біль, кохання муки,
А, може, щастя бути вдвох.
Усе так складно, не збагнути,
звідкіль цей поклик, сила строф?
25.01.11.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237235
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.01.2011
автор: Олексій Тичко