Ніч гумкою постирає
знайомі доріжки до тебе,
човпе в часопросторі зграя
охоронців живого неба.
Скрегочуть чудні циферблати,
об шестерні чухають час,
вони, ніби пес твій кудлатий
вартують життєвий запас.
Чимчикую дорогами сну,
чайним листочком ляжу,
на денці кухлика пропаду
таємного ордену стражем.
Крильми огортаю дихання.
Тисняву, суєтність днів
відштовхую перестрибую,
поєдную шляхи наших снів,
аби вчасно згорнути сувій,
заховати в торбину магічну
твоє серце і пил золотий,
який живить пульсуючу річку.
...Насни собі милую. Тішуться
романтично примружені очі,
роздивляйся як тіло ніжиться
без обладунків нічної сорочки...
(автор малюнку gala.vita )
26.01.2011р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237153
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.01.2011
автор: gala.vita