Там все як є…

Хіба  забудеш  ті  достиглі  вишні…
І  ті  слова,  зненацька,  що  зривалися  із  вуст,
Прости  за  них,  так  сталося,  так  вийшло,
Що  залишилось?  Попіл,  тлін  і  пустка.

А  нас  там  бачили  колись…
Ми  там  з  тобою  були,  там  все  як  є,-
Ті  ж  зорі,  літо…  Тільки  обернись,  -
Он  стежка    в  споришах    до  обрію  веде.

Дарма,  що    осінь  міддю  октябрить,
І  віддзеркалює  вода  відбитки  болю,
Там,    угорі    і  дотепер  жевріє  щемна    мить,
Позначена  тією  ніччю  із  тобою.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236554
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.01.2011
автор: Лана Сянська