Відверті зізнання,до Бога ззвертання,
Надії та мрї,крилаті вірші,
Пожовклі пелЮстки,як герб сподіванням
Притулок останній між ними знайшли.
Гортаю сторінки дівочих нотаток.
Забутий щоденник минулих років.
Він,наче майбутньому вірний завдаток,
Як зірка,що світить між тінню шляхів.
Це-першеє слово в мабутню дорогу,
Проникнуте щирим.наївним теплом.
Це-думка,що йшла від рідного порога,
З любов*ю до світу,з подякой,з добром.
Читаю й дивуюсь:"Куди все поділось?
Що трапилось з серцем?Воно вже не те!
Ті мрії, ті дУмки-невже ви наснились?
Й дорога до щастя по колу веде?
Де ті сподівання?Ви втратили силу!
А мрії-згубило жолодне життя!
Їх силу та віру буття підкосило,
Загнало в печеру чуже каяття!
Я очі заплющу і бачу минуле.
Де щирість-володарка серця й душі!
Але,ті часи вже давно промайнули.
ЗалИшив на згадку сухі пелюстки...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236461
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.01.2011
автор: Лунная соната