Я не вмію кохати – я вмію лише брехати собі.
Я не вмію добиватися чогось – я вмію лиш плакати про нездійсненність
Я не вмію бути гнучкою, я ламаюсь під будь-яким тиском.
Я не вмію здаватися у полон з опором, я сама зав’язую свої руки тугим вузлом.
_________________________________________________
Це не про мене, і не про тебе.
Слова оці – як жити не треба.
Не живемо ми під проводами.
Ми трохи хворі, але ми дами.
Ти підлягаєш списанню з мертвих,
Бо виживала у липні вперто.
Я намагаюсь любити вічно,
І не брехати нікому в вічі.
Я відчуваю навіть у вухах
Усе із того, що хтось не слухав.
Ти не перечиш моїм зітханням,
І точно знаєш, рівних нема нам.
*під проводами – під управлінням
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236238
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.01.2011
автор: Троянда Пустелі