Дивлюся вже настав той час,
Коли сокири час гострити,
Та доморощених палити
Панів,що соки п'ють із нас,
Та в бога за гріхи просити
Прощення.
Он подивись сусід бідує,
Диття по смітниках ночує.
У чому ж їхня тут вина?
Коли та виросла стіна
І хто й коли її мурує?
А пан мовчить,бо він не чує
Як плачуть діти і вдова
Отаннє сину віддала,
Щоб той втікав із України
На чужину.А ту вдову
Податки й злидні задушили.
Розп'ята,бідна, Україно,
Вставай,вставай,вставай з коліна,
Верни додому свого сина,
Бо він один,твоя дитина,
А покрутів в Дніпрі втопи,
І землю кров'ю окропи
Ворожою.
© Copyright: Виктор Гала, 2011
Свидетельство о публикации №11101214702
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236159
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.01.2011
автор: Віктор Гала