Плинність часу захоплює своєю невизначеністю.

Плинність  часу,  як  зашморг  на  шиї  годинників.
Як  сльози  і  рани  на  щоках  вчорашніх  подій.
І  з  ритму  збиваються  люди  і  стріхи  будинків.
Від  плинності  часу  страждає  тайфун-буревій.

У  вчорашній  вечері  немає  смаку  відчайдушності.
У  сьогоднішніх  чашках  засохли  кавові  рештки.
Монета  вже  кинута  –  і  вибору  не  позбудешся,
Бо  й  плинність  дарує  на  вибір  орли  нам  і  решки.

Навіщо  втрачати  себе  у  чийомусь  просторі?
Коли  ти  уже  й  не  згадаєш,  де  дім  і  свобода.
Забуду  розбити  на  друзки  я  зорі  прозорі,
Бо  плинності  часу  вони  ж  бо  і  не  перешкода.



P.S.  дякую  за  допомогу  «старшому  за  званням»  поету  :)

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236057
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 21.01.2011
автор: Троянда Пустелі