Люстро – брехливий часопис,
Де кожна сторінка – постер,
Життя – співавтор, а опус –
«Серце вкрива короста»,
З продовженням – «далі буде»,–
Шедевр доби постмодерну!
Платівка з закляттям вуду
Звучить щоранку, і скверну
Вливає якась сволота
В пітьму шкіряного льоху
Й любов’ю бере за квоту
Його волочить потроху
Пустелею на кладовище.
Обіцяне – неминуче:
Cонце сходить все вище,
Проміння його болюче,–
Розтин – і сонячний набряк
Земну закровить сідницю,
А там – проріжуться зябра,
Або – злетимо, як птиці.
Брехня! Вагітна брехнею.
І фарс – у пошуку істин –
Заповнює груди нею,
І рак на горі таки свисне!
А світло – таке веселкове,
Коли крізь замружені очі
Шукаєш якісь основи
І більше нічого не хочеш...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236054
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.01.2011
автор: Богдан Ант