Щось не так у цьому світі, в розумі якесь провалля,
М’язи дещо крихкотілі, а були – міцніші сталі…
Голова неначе ватна, тирса в ній чи то ошурки.
Зсутеніє за дверима. Спини. Темно-сірі куртки…
Рік почався якось кволо. Мряка. Січень. Половина.
Недописані зізнання. Чи пера у тім провина?
Чи чорнил невдалий колір, чи листки занадто білі?
Ні, напевно щось з думками, може є не досить зрілі?
А як хочеться сказати про її чарівні риси...
Про слова, про погляд, дотик. Про Амура гострі списи...
Не скажу. Втаю. Промовчу... Хай ніхто того не знає...
Годі! Вже пробовкувався. Бо нестримно. Бо кохаю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235347
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.01.2011
автор: Віктор Нагорний