Я хочу бути глубиною у твоїх очах…

Я  хочу  бути  глубиною  у  твоїх  очах
Щоб  бачити  все  так,  як  ти,  як  ти...
Щоби  частіше  бути  в  твоїх  снах
А  потім  витекти  разом  з  слізьми
І  бути  знову  вільним...знов  собою
Знову  відчути  подих  вітру,  хмар,
Й  полетіти  з  вітром  за  весною
Навколо  світу...далі  від  примар,
Примар  тих  щирих  почуттів  кохання,
Що  у  житті  навряд  чи  десь  існують,
Якщо  задуматись  над  тим  нормально
То  розумієш  що  воно  ночує  –
Кохання  спить.  З  ким  хоче  коли  хоче
А  почуття  не  сплять.  Не  сплять  ніколи
Ті  почуття,  що  викликають  очі
Коли  зустрівся  погляд  знов  і  знову...

Я  хочу  бачити  цей  погляд  рідний
Я  хочу  бути  глибиною  у  твоїх  очах
Я  хочу  бути  вітром  десь  там  вільним
Десь  там,  в  твоїх  щасливих  снах
Я  хочу  бути  десь  дуже  далеко,
Щоб  відчувати  як  потрібна  ти
І  кожен  вечір,  дивлячись  на  небо
Шукати  там  твої  зірки.
Я  хочу  бути  зіркою  нічною,
Щоб  кожен  вечір  твої  рідні  очі
Дивилися  на  мене  у  спокою
і  я  би  бачив  погляд  цей  щоночі
Я  б  бачив  як  ти  йдеш  додому
Сама  чи  з  кимось,  як  тоді  весною...
І  не  питався  б  хто  він?  Хто  він?
Ховається  у  тебе  за  спиною...

Я  хочу  бути  поруч  із  тобою,
Але  це  десь  на  грані  фантастики...

Тому  я  краще  буду  сам  собою
Хоч  і  без  тебе  і  без  твого  погляду,
І  винайму  квартиру  зовсім  поряд
В  тебе  в  брамі,  вище  одним  поверхом

І  кожен  раз  коли  ти  йдеш  додому
Сама,  чи  з  кимось,  це  вже  неважливо
Я  пройду  повз.  Як  ніби  незнайомий
Пройду  повз  тебе.  У  свою  квартиру.

13.01.2011  Львів

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234728
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 14.01.2011
автор: Андрій Бутенко