Мені до тебе цілу вічність йти
Назад ? Вперед ? Шляхів не напитати!
Ти за собою спалюєш мости,
будуєш мури, заплітаєш ґрати ...
Мені тебе не стріти у саду
серед черешень цвітом білозвабних,
і не примружить очі -
на ходу-,
коли ти вийдеш боса на світанні.
Мені з тобою разом не пройти
над річкою - зламавши паралелі -
не в бризках сяяти від літньої води,
набравши чистих крапель повні жмені.
Мені з тобою в травах не блукать,
не слухать трелі коників завзятих,
квіток весняних в коси не вплітать -
ромашок білих і кульбаб жовтавих…
Мені до тебе цілу вічність йти
через роки, віки - зламавши ґрати -
брести через обпалені мости,
щоб лиш тебе,
одну тебе
к.....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234003
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.01.2011
автор: Михайло Плосковітов