І знову розлука, і знову печаль.
Хоч серце в сльозах, та кажу, що не жаль.
За хмари сховалося Сонце Ясне.
А я собі думаю: хай все мине!
Сумую без тебе, безмежно люблю.
У сні тебе бачу, усмішку твою.
І знову втрачаю, і знову гублю...
А потім все думаю: "Що ж я роблю?"
Знов мрію про зустріч, розлуку кляну...
Ох, як би хотіла: любив, щоб одну!
І високо в хмарах літаю, страждаю..
І, каючись, знову тебе пригортаю.
Надворі зима і холодні вітри...
Прилинь, моя пташко, і сльози зітри.
Чекаю тебе я з таким нетерпінням...
Чи, може, вже серце набите камінням??
А, може, замерзло і стало, як лід?
Та знай: я чекатиму тисячі літ...
Не можу без тебе я, Сонце Ясне,
Адже ти у мене єдине, одне...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233809
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.01.2011
автор: Н-А-Д-І-Я