1…2 …3, ми прийшли тебе спасти .

Сотні  …..мільйони  тисяч  безлицих  лиць,  які  просочуються  крізь  призму  твого    неокованого  льодом  погляду,  проходять  повз  терпку  нішу  душевного    прохолодного  душу.                                                                                                                                                                      Де  ти,  що  ти  з  ким  ти,  коли  і  як?....                                                                                                                                                                                                                                              Хто  б  міг  подумати,  що  жити  у  власному,  віддзеркаленому  у  вітринному  стеклі    світі  так  цікаво.  Бачити  неогеновий  простір,  який  створений  тільки  для  тебе,          для  задоволення  власного  комунікативного  монологу.                                                                                                                                                                                                                                                                              Де  ти,  що  ти,  з  ким  ти,  коли  і  як  ?....                                                                                                                                                                                                                                                Рухаючись  з  точністю  до  навпаки,  розумієш  суть  нонсенсу.  Так,  він  насправді  є.  Просто  варто  прислухатись  до  потріскування  гілок  білої  речовини  в  рідкій  субстанції  поліпа.                                                                                                                                                                    Де  ти,  що  ти,  з  ким  ти,  коли  і  як  ?....                                                                                                                                                                                                                              Невже  вас  не  катує  запитання  від  чого  здох  ваш  папуга....Який  приносив  вам  радість,  якесь  невимовно  -  незбагненно  -  нееосяжне  почуття  відірваності  від  ланцюга  буденних,  проблематичних,  функціонально  –  зв'язаних  пневматичних  проблем?                                                                                                                                                                                                            Де  ти,  що  ти  з  ким  ти,  коли  і  як  ?....                                                                                                                                                                                                                                  Невже  для  вашого  маленького,  мініатюрного,  вдосконаленого  “апарата  створення  нових  ідей  ",  цього  м”ясного,  фаршированого,  прямолінійного  “м”ясця”  буде  замало?                                                                                                                                                          Якщо  так,  то  чому  вам  не  спробувати  гострого  локалізуючого  болю  в  нижній  кишці,  який  затупить  вашу  спрагу  бути  вдосконаленим  механізмом    суспільного  керма?  Погоджуєтесь?.....  Так  от  не  напружуйтесь,  бо  інформація,  яка  вам  не  потрібна,  не  виходить  в  такий  спосіб  ….                                                                            А  і,  нее  забудьте  поговорити  про  вартість  або  ціну  за  ваше  перебування  в  цій  банальній  вічності,  і  обрахуйте  скільки  шлейфу  іронії  і  сарказму  пішло  на  вашу  сьогоднішню  молитву?                                                                                                                                                      Забув  ше  одне  запитати.  Вам  цікаво  від  чого  все–таки  здох  ваш  папуга?                                                                                                        Так  ось:  злий,  маленький,  бридкий,  бородатий  чоловічок  (з  дивним  іменням  Євхаристій),  щоночі  приходив    до  бідної  тваринки  (пташини)  і  вимагав  “Анальгіну”,  бо  в  нього  закінчувався  креатив  у  душі  .  Але,  на  жаль,  бідне  пташеня  не  знало,  що  це  таке  “Анальгін  “,  і  взагалі  де  його  придбати.  І  ось,  головне:  воно  взагалі  не  розуміло  людську  мову.  Через  що  пернатого  і  не        стало.  ́́́́́́́

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233511
Рубрика: Сатира
дата надходження 08.01.2011
автор: ImmortalPsycho