Мовчиш?! Ти думаєш ночами
Чия душа летить в пітьму?!
Мовчи!! І ріж всю мою плоть думками!!
Щоб я не мала жить жагу..
..Мовчиш?! А хто мені сипав прокляття
І страх у душу заселяв?!
Мовчи!! Перед лицем твоє розп’яття
І образ, що у крові не тонув..
Мовчиш?! Чи дійсно ти цього хотіло,
Его моє, із храму Душ?!
Мовчи!! Гординя стримує надію
А Смерті Янгол грає «Туш»..
Мовчиш?! Все ідеальне ніби зникло..
Померло в світі каяття?!
Мовчи!! Ще кілька кроків й буде Пекло –
Початок і кінець життя..
Що серце стримує, скажи лиш..
Чи світу мирного ридання??
Чи, може..ні, покинь!! Залиш!!
Для нас нема шляху з вигнання!!
Вічне блукання – ось наше клеймо:
Як нас з*єднали, то вже не зможуть роз*єднати..
В нас душ нема, та на серцях ярмо –
Без слів кричать, без сліз ридати..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233332
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 07.01.2011
автор: Доця Люцифера