Місяць гострим срібним блиском
зір нанизує коралі.
Ненароком зронить низку -
до світанку їх збирає.
Тільки вітер безсоромний
пестить їх аж до знемоги
в трепетних своїх долонях,
обросивши босі ноги...
Зацілує, загойдає,
понанизує на віти,
і полине гаєм далі -
він же вітер,
просто
вітер...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233310
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 06.01.2011
автор: Omega