Намалюю на вікні чарівну сніжинку.
Оживуть немов у сні – льоду намистинки.
Закружляє і злетить десь у сіре небо;
затанцює, заблищить променем блаженним!
Полетить на поле, потім понад лісом;
прямо по стежині промайне узліссям.
Білі всі полотна оживить – засяють,
під промінням сонця, інею вуалі.
Сплять укриті снігом, і тепло їм сниться –
В лісі це дерева, поміж них синиці.
В королівстві снігу майорять, літають
і сніжинка з ними в мареві зникає…
Ввечері сніжинка під поривом вітру
поверне до міста – Покружляє звісно!
З снігом і морозом сипле подарунки;
розмалює вікна дивним візерунком!
Підніметься в небо, зіркою засяє.
Святий вечір – скоро свято наступає!
06.01.2011, Біла Церква
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233264
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 06.01.2011
автор: Андрій Гагін