Я вигадала все, забудь,уже не страшно!
І я не твій формат, мені ти вже довів.
Лиш месіджі твої читати трохи лячно,
Бо в хороводі букв ти все вже відболів.
Я вигадала все, забудь, мені так треба!
Кермо як не крути, скотилися донизу.
І як вже не банально проплакалося небо,
Й для нашого вогню лиш мокра купа хмизу.
А потім все замерзло, і вкрилося снігами.
Узули ковзани й пошкребли знов по душам.
В сусідньому кіоску просили щастя краму,
А потім по коханню лупили, мов по грушам.
Спортивний егоїзм, забудь, уже не страшно.
Перетворили щастя в спортивний тягносил.
І згадувати часом тебе мені так лячно,
Бо яхту у порту позбавив ти вітрил!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233011
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.01.2011
автор: Інна Іріс