Розчиняюсь глибою у твоєму
Часовому вимірі,
Де з самого початку
Ти для мене запатентував ліміт...
Як соромно перед собою,
Намагаюсь зібратись по піщинках,
Яким не вдалось розчинитись...
Може, незабаром зайду
У інший безлімітний вимір,
Де обмежень для мене
Не існуватиме.
Лише приберу залишки
Власного ЕГО з твого ліміту.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232916
Рубрика: Білий вірш
дата надходження 04.01.2011
автор: Шабо