Він не читає твоїх слів,
Давно не бачить твої очі.
Невже він цього захотів?
Невже для тебе це охоче?
Хтось скаже: «Хлопче, зачекай!
Розлука – єдності подруга».
А він не чує. І нехай,
Свідомо пре сумного плуга.
Йому набридли сірі дні.
Без неї – сонце не палає.
Він пише серцем на «стіні»:
«Кохаю, вірю, і чекаю!»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232909
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.01.2011
автор: Віктор Нагорний