Те яблуко було на смак
Кохання пряного дурману.
Не бог подав той віщий знак,
А ти, богиня, ти, жадана.
З тих пір між смертю і життям
І жеврію в твоєму раї,
Чекаю сліз і каяття –
Горіння й повівання маю.
Пишу омріяні рядки,
Тобі присвячую і бачу:
Пишу – тире живу, й віки –
То кроки до нових побачень.
Кохання – то свята вода,
Що джерелом дзвінких містерій
З життя в нове життя впада:
Лаура, Дульсінея, Мері…
Мій прах шарує дошки плах,
А серце мружить очі п’яні:
Померти у твоїх руках –
Бажання перше і останнє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232437
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.01.2011
автор: Богдан Ант