Неймовірно важливо залишити слід,
За собою в середині світла:
Вшанувати й продовжити гідно свій рід,
Хай живе нескінченна гонитва
За пошаною, згодою рідних батьків
На одруження, сповідь, пораду…
Та на протязі років чи навіть віків
Саме злагода будь-яку зраду
Не допустить до дому – де схований храм,
Де любов’ю серця обігріти!
Де близькі довіряють і рухам й вустам
Те що розумом не зрозуміти!
Я люблю свою матір й вклоняюся їй
За турботу, за те що зростила!
І нехай я не ангел, але не чужий,
Вона душу мою збагатила!
Люба мамо! Я тебе безмірно люблю,
Я – єдиний завжди буду поряд!
Твою душу від жахів нічних захищу,
Вони пастку свою не утворять!
Я в минуле дверцята замкну назавждИ,
Нас з тобою чекає майбутнє!
Непотрібні альбоми й старенькі листи:
Там все добре, там щастя присутнє!
0:57
28.12.10
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231612
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.12.2010
автор: Карл Доммерштерн