Вона бачить посмішки весь день,
Скільки масок дивляться на неї...
Та проходить мимо наче тінь
І це все ну зовсім не для неї.
Знову пройде й навіть не помітять.
Очі не підійме , а навіщо...
Перехожого ж красою не осліпить
І в душі самі лиш протиріччя.
Не така як всі, якась незвична,
В погляді розчарування й біль
Та для неї це давно вже звично,
Не поможе цьому навіть хміль.
І ніхто не знатиме ніколи,
Що там бачила, і через що пройшла
В пам'яті це як уколи,
І з життя б вона давно пішла.
Навчилась через сльози посміхатись
Вірити, що змінить світ
Почуттям всім серцем віддаватись
Досі поряд лише він!
Ради нього все це поборола
Лиш для нього крізь життя ішла
Залічив він всі проколи
І з'явилась у душі іскра.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231436
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.12.2010
автор: Mellani