Сховаю власний світ під покривало,
Мені бракує цього, я створила свій,
Мені здавалось в світі цьому, що тебе так мало,
Ти наче небо - був для всіх, проте не мій.
Сховаюсь разом з ним під покривало,
Як егоїст, і більш сюди нікого не впущу,
Бо там ти був, а тут тебе не стало,
Сиджу під покривалом та пищу.
Як та дурепа, місяць вже під покривалом,
Чекаю сонця, хмар або хоча б дощу,
Ну де ж ти небо?! Чому у світі цьому, тебе геть не стало?
Ковтаю сльози..
"Небо...я тебе ніколи не прощу.."
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231198
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.12.2010
автор: Ledi_S