У пуп’янку надію роз’ятрили;
Убили, знищили слова жорстокі.
Обрізали ледь видні ніжні крила
Не вірю я вже хлопцям карооким.
Всі острахи й заплутані думки
Ввели в оману мої відчування,
Що він – не той, хто треба на віки.
Що лиш мені потрібне це кохання.
Усі брунатні відблиски зіниць
Були нічим, розвагою і грою.
Я встану, хоч я знову впала ниць.
Я сильна. Виживу. Та біс з тобою!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231032
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.12.2010
автор: Троянда Пустелі