Самотня ніч

Крадеться  ніч  на  високих  підборах,  
стукає  в  шибки  холодних  доріг
торохтить  об  залізні  підкови
зелених  чи  блакитних      поїздів.
Дихає    темінь  пихата  неоном,
мацають  тіні  німі  перехожих.
Тягнетья  сутінь  сквером    без  втоми
гойдаючи  стелю,  підлогу  і  ложе.
Вперто  плетуть  ліхтарі  полотно,
загортають  будинки  в  помарачеві  шалі...
Руками  хапає  нудьги  джерело,
заходить  у  гості,  збивається  в  зграї.
Самотня  ніч  засиджується  довго
в  кав"ярнях  димних  й  слабозорих,
ховається  в  міських  підземних  штольнях,
й  танцює  з  вітром  майже  непритомна.
Вона  вишукує  зірчасті  льохи,
смакуючи  небесні  откровення,
вона  п"яніє,  і  щоразу  її  руки
стискають  горло  хтивій  порожнечі!
Ніч  укладе  тебе  у  ліжко,
припне  до  себе  ланцюгами  снів,
І  буде  пестить,  буде  ніжить,
вмочати  в  насолоду  душу.  Спів...
Співати,  мружитись  на  сонці,
і  рахувати,  рахувати  пелюстки...
Аби  тобі,  закоханому  в  простір,
наблизитись  до  мрії  крізь  віки.
Самотня  ніч  не  залишається  ніколи
надовго  в  котромусь  із  ліжок,
І  знову  стукотять  її  підбори  -  
йде  гордовито,  не  лишаючи  записок...

Навмисне  лінькувато  й  кволо  
пручаюсь  із  обіймів  п"янючого  в  кохання
роздягненого,  мов  піжон,  Морфея...

(Автор        малюнку        Gala.vita)
                     23.12.2010р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230770
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.12.2010
автор: gala.vita