Я Італія і більше також я,
Тут так смішно: prezzo basso e piu giallo.
Юрій буде Yuri, одна буква не міня ім’я,
Голос мій почули, вчора його було мало.
Знаєте, оце живеш і все бува дарма,
Хочеш більшого, та друг в тобі не бачить більше.
День народження мій - перший день іде зима,
Я і далі тут комедію ламаю своїм віршем.
Кожному так хочеться бути одним із всіх,
Телевізором клоновані, одна безбарвна роба,
Кажуть добре це усе, що вчора іще було гріх.
Ні, не плач, куди ідеш сьогодні ти Європа!
Не така, хоч я хотів і все купляв в перед:
Чорні, білі, кольорові, найдешевші звісно nere,
Їв їх пасту, молоко за сорок центів, наче мед,
Йду напитися щоб все забути - vado a bere.
Так, Юрко втомився від цього свого життя,
Чи життя його втомило - швидкість черепахи,
Щось не так, та я не розумію впевнено це відчуття,
Взяти з’їсти шоколаду, чи купити нові лахи.
Десь так холодно - це холодно в моїй душі,
Я сховав туди й залишив там найпотаємніші бажання.
Затупіли й вкрилися іржею всі мої ножі,
Усвідомити життя: спокутую гріхи минулого, як покарання.
Може якщо думати що я ніхто й найменша річ,
Цих систем, не те що гвинтик, а тонка прокладка,
Їсти просять всі очима, та давно холодна піч,
І сховатися немає рукавичка, замала загадка.
Так це все думки, навіщо їх кажу цей хаос слів,
Може я дурний, наївно вірю в людський розум,
Мабуть на сніданок я надію знову з’їв,
А насправді я отримав ще розчарування нову дозу.
Пий lambrusco, забувайся цим газованим вином,
Чи горілку, наш круглоголовий брат до цього звиклий.
Прорубати нові двері, стіну вивалити разом із вікном,
Не почують, не побачать, хоч із неба ти на землю крикни.
Отакої, покріпачені мої рядки!
Ні, не правнуки опришків і не правнуки є гайдамаків,
Сіємо ми бур’яни у батьківські грядки,
Потягом «Червона рута» кожен з клунками їде в свій Рахів.
Ну давайте, хто з нас перший зніме кайдани!?
Рідна ненька Україна моя, мій рідний Донбас!
Terra della liberta, а ми її славні доні й сини,
Кожен власноруч має убити свого кріпака всім на показ.
Добре на словах, та в серці все пече,
Гарна музика цих слів як pane burro marmellata,
І залитись з морозильника холодним limonce,
Не подумати, зробити: моя з краю хата.
Кілька раз я пробую своє життя на смак,
Лиш одну, але зроблю найщасливішою на світі,
Я для неї залишуся все ж кріпак,
І кайдани будуть, то її кохання сіті.
Хай так буде і нехай мене уб’ють мої слова,
Дідусі і бабусі, і мама з татом бачать це усе вже з неба,
Як прийде Вкраїні моїй мить вкотре нова,
Я не буду в Бога вже просити, я візьму що моєму народу треба.
Байдуже? Не байдуже свобода у людське життя,
За вогонь у темряві стаю на шлях власного Прометея,
Подивіться, там за обрієм вже світло, його бачу я!
Це маленьке зернятко любові посадіть собі, завтра вам око милуватиме жива алея…
prezzo basso e piu giallo – ціна нижча є більш жовта(жовтого кольору товари в супермаркетах з найнижчою ціною :) )
nere – чорні (жін. роду)
vado a bere – іду пити
lambrusco – назва виду вина
pane burro marmellata – хліб масло мармелад(радіостанція така)
limonce – напій алкогольний з лимонів
Грудень,22.12.2010
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230672
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 23.12.2010
автор: КРІПАКОС