Осінь. Пора смутку, жалю і печалі. Дні відчаю, журби, розчарувань і мінливості. Час, коли небо тоне у сивих хмарах, сипле густий, пронизливий дощ, а на душі шкребуть сірі мишки, мишки самотності і злості. І шкребуть так, що не знаєш де себе подіти, як від них звільнитись. А вони дряпають і дряпають, поїдають твоє єство з середини, повільно, але завзято.
Осінь. Час розбитих мрій і сподівань. Дні, коли все частіше повертаєшся у минуле, аналізуєш зроблене і віриш, що пора смутку скоро мине.
Вересень. Жовтень. Листопад. Як жити, де знайти терпіння? Як звільнитись від танет цієї похмурої сірої осінньої павутини? Як виплутатись? Де вихід?
Все. Досить. Вихід є. Є завжди. Варто лише помітити його, і ти потрапиш у зовсім інший світ, побачиш чудеса…
Осінь зафарбувала яскравими кольорами лани, парки,сади. Чарівниця заволоділа безмежними просторами нашого краю. Дерева одягнені в пишні шати. Легенький вітерець бавиться з листочками. Пізнє осіннє сонце простягає своє проміння, ніби пензлі, і як художник, малює пейзаж, теплий і щирий пейзаж осені. А в повітрі чути запах диму, квітів і спілості.
Спілості? А можливо недозрілості. Адже саме восени під дивну музику вітру, кружляє в чарівному танку листя. Виконуючи складні рухи, воно опускається на землю, падає. А листя-це життя. Один поштовх, і безліч життів: багряних, червоних, жовтих, а іноді ще зовсім зелених, обриваються назавжди…
Осінь. Жаль, біль, сльози, роздуми…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230592
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.12.2010
автор: Самотя