Вічні історії про не вічне кохання
Бо рідко вже перше буває й останнє
Вірність десь зникла з цієї землі
Вночі наче разом, а вдень знов одні
Гордість,пихатість і ще егоїзм,
А потім дивуємось, за що стільки сліз?
Куди ж все поділось, що серце проймало?
Де щирість, якої лишилось так мало?
Куди подівались важливі слова?
Від їх пустоти вже тріщить голова!
На кожному кроці чутно "щире" - люблю,
Та досить вже,люди,
Замовкніть,молю..
Доп'ю кухоль чаю, й скажу на прощання
"Тепер лиш в романах є вічне кохання"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230514
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.12.2010
автор: Ledi_S