Як виноград росте любов:
Ще твердне, ми уже за руки.
Він ще ж зелений, вже гаряча кров.
Це гронами звисають муки.
Так хочеться усього зразу,
щоб добре все, щасливі дні.
із сумом ночі, бо не разом
сумуємо ми в їх тіні.
І перш ніж будуть мрії дійсні,
пройде пізнання двох сердець.
Двом треба грони мУки їсти,
і весь цей час - не на нівець.
Лиш дочекатись промінь рідний,
що сонце винограду продає
за всю красу, за аромат потрібний
Без нього солод так не зацвіте.
Яке це літо? Скільки серпнів
пролилось з соком молодим?
То вже рахунок - 20 років.
А виноград лиш став смачним.
Із нього розтекуться вина:
червоні, білі, десь терпкі.
А стиглих виноградних грон корзина
Сердечні дна наллє мілкі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230265
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.12.2010
автор: I.n.g.a.