Кидаю у вогонь зів'ялі хризантеми
І пошепки кричу твоє ім'я.
Дивись, до тла згорають золоті едеми,
Що їх разом плекали ти і я.
Тих світлих днів не повернути вже ніколи.
Чуєш, марно...
В снігах холодних загубили слід.
Згадай ще раз нашу мелодію сумну, до сліз печальну...
І все, нехай живе в серцях пекучий лід...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230178
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.12.2010
автор: Владко Світлайт