Шукай на зоряних стежках
уміхнені до світу очі.
Нехай твій недруг не зурочить
тебе, що здатен ще шукать.
Минеться ніч, і прийде день,
і в часі проросте зернина,
холодним провеснем ранима -
стебельце догори зведе.
Терпіння наберись - шукай!
Оту тендітну гожу квітку,
що зустрічається так рідко
в зневіри світі і зникань.
І може, лиш на мить одну
яскравий вогник серед ночі -
бентежний блиск очей дівочих
пробудить мертву тишину.
І може статись, мить ота
нещадно гостро, ніби лезом,
твоє минуле пеерекреслить,
ім'я якому - самота
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230060
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.12.2010
автор: Omega