Ну що рідненька ти втомилась?
Прижмись до мого серця.
За цілий день ти наробилась,
переробила все здається.
Твої сміються оченята
і хочу я тебе обняти,
прийшла пора відпочивати.
Ми посідаєм біля хати,
я кофе кружечку наллю
і нам, як тому солов'ю,
потрібно ще пощебетати
як день прожили розказати,
а потім ще поміркувати,
як завтра будем жити,
та що нам хочеться робити.
В такі хвилинки розумієм
що так кується щастя.
І ті зернинки що посіем,
своїм сердечком ми зігрієм,
дадуть ростки любові.
Щоб ми могли прожити
у радості й здоров'ї.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230007
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.12.2010
автор: capusta