Невблаганний час…

Залишся,  не  йди,
Я  тільки  тебе  знайшла.
Та  ти  невблаганний  і  час,
Що  розлучив  нас.
Казав,  що  все  колись  мине,
Біль  і  журба.
Та  тільки  не  знав,
Що  мине  любов  моя.
Пройдуть  наші  осінні  дні,
В  яких  тебе  любила.
Пройдеш  ти  по  сльозах,
Яких  так  і  не  зронила.
Відійдуть  слова,  прийде  весна,
Знов  шукатиму  тепла.
Тебе  згадаю  уві  сні,
Побачу  лінію  долі  на  руці.
Буду  ходити,  щось  робити,
Сумувати  і  радіти,
Щось  знаходити,  а  щось  губити.
Не  знала  вона,
Що  шукав  ти  іі  дарма.
Хотів  сказати,  що  насправді
Любиш,  як  тоді  вона,
Зустріли  вони
Один  одного  зрання,
Коли  зупинились  
Погляди  навмання.
Ти  побачив  у  її  очах  життя.
Вона  в  цю  мить  зрозуміла,
Що  вже  на  віки  не  одна.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229642
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 18.12.2010
автор: Олеся Вишня