Тихий страх - це незнане страждання,
Трохи болю липкого й огидного.
Хоч не дуже приємне зізнання,
Та немає більш необхідного.
Я стою серед поля широкого,
Я лечу як краплинка із вітром.
Чую колір тепла одинокого,
І наповнююсь живлячим світлом.
Та розплющую очі - міняється
Враз навколо усе на реальне.
Чорні стіни:"Що відбувається?!" -
Чую тільки зітхання безжальне.
Страх - підступний, я - хочу свободи!
Хай іде собі собі геть і навіки!
Стіни ті розіб'ю без нагоди,
Закриваю невільно повіки...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229636
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.12.2010
автор: Feo-Dot