ще  трішки  грудня  загляда  в  вікно,
холодить    серце  вже  давно  приручене.
те,що  навкруг  -  це  не  життя...кіно,
написане  сліпим,глухим  озвучене.

вдихнув  ковток  повітря  і  застиг.
в  уяві  сніг  вернув  у  дощ  осінній...
чому  мовчать  всі  образи  святих,
коли  ти  на  колінах  й  в  голосінні  ?

о,скільки  слів  розтрачено  впусту...
лиш  серця  серце  чує  голосіння.
я  до  кімнати  грудень  не  впущу,
допоки  злива  не  стиха  осіння...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229122
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.12.2010
автор: nepe4alna