вогонь незримого багаття
у серці полум'ям горить,
думки й слова, неначе браття,
бажань не можуть розділить,
моє життя, як ті жаринки,
слова... слова... душа не спить
і в римах вічної картинки
спокутує страждання мить!
вона плекає незбагненне,
скажи навіщо, почуття?
згорів, набути щоб смиренне,
мов попіл сивий, каяття?
вогонь незримого багаття
в душі моїй палахкотить,
я, наче, чую те закляття...
прости, не можу відпустить,
моє життя як на долоні,
слова... слова... осіння мить
і вкрились сивиною скроні,
а вогник й досі ще горить!
він вічним живиться Коханням,
скажи навіщо, в чому річ?..
зірками в небі сподівання
злітають у безмежну ніч...
14.12.2010
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228610
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.12.2010
автор: Serg