.

Чи  хотів  ти  плювати  на  світ  з  високої  дзвінниці?
Може  й  так,  та  навряд  комусь  зізнаєшся.
Роз'ятрена  рана  жадоби  у  дупі  свербить,
не  дає  тобі  продиху.
Язик  на  плечах,  очі  на  лобі,
десь  там  майорить  чергова  нагода  "пробитися".
"В  люди  вибитися",  ти  ж  так  виправдовуєш  некерований  страх,  що  жене  тебе,  розчищає  твій  шлях..?!
Ми  з  тобою  насправді  знаємо,  ти  біжиш  уперед,  щоб  просто  ніколи  не  пасти  задніх..
Приречений  пам'ятати  про  час,
як  і  я,
повсякчас..

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228543
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 13.12.2010
автор: Kora