Нас на білому світі тримає любов -
І як повінь ріки, І як лагідна пісня.
Її часом і віком ніхто не зборов,
Бо любити не рано,
любити не пізно.
Вона вдячна за щедрість і вись почуття.
Її п'єш - не нап'єшся,
літаєш із нею.
Сяють радісно очі її золоті
І ніколи не гаснуть,
не гаснуть зорею.
А буває журлива, смутною бува
У розлуці тривалій,
гіркій безнадії.
Та й тоді вона серце теплом напува,
Не здається недолі,
а кличе до дії.
Нас на білому світі тримає любов...
2010
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228440
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.12.2010
автор: Вячеслав Романовський