Її очі немов волошки,
Уста - трояндовий цвiт,
Погляд в неї немов у ворожки,
Яку не здивує вже свiт.
Хода її легка, як вiтер,
I голос тихий, наче шепiт трав,
Здавалося б для неї квiти,
Колись саджав в раю Адам.
А руки! Тiло! Шкiра! Груди!
Вона немов краси взiрець,
Не змiг би в неї закохатись,
Хiба один лише слiпець.
О, ти - дитино Афродiти,
В тобi глибини пустоти,
Навiщо ж ти в душi плекаєш,
Замiсть троянди буряни!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228416
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.12.2010
автор: Ель Вipa