О, ця масна жадоба «живота»
Уже не відкладається на завтра.
Хоча нічого нібито й не варта,
Та кожне слово радує вуста.
Малесенька дрібничка – не пуста –
В усьому сенс, чуттів легенька ватра.
То в юності летючій, ще на старті,
Щоб не старіти – згодні до повстань
(Геть із життя, не столочивши рясту!) ,
Гадаючи, що то найбільше щастя…
Та ось, пізнавши глиб своїм корінням,
Вже точно знаю – справа не в старінні,
А грішну крону Бог лише б не стяв…
Помилуй ’мя, бо я ота, твоя…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228382
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.12.2010
автор: Отя