Мої сльози - то ріки гірські… вириваються із полону
Забери мене у світи, де немає людських прокльонів.
Мої очі як сірі крила, помах ніжності і блаженства…
Пелена їх давно накрила… втерти б сльози і може вмерти?
Мої думи – це синь небесна… рознесуться у небокраї
Моє серце – вже не воскресне… знов болить... і по тобі – крає…
Пощади і вкради у гори, де удвох ми були б щасливі…
Побороли б усяке горе… не лиши мене в сльозах зливі…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228123
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.12.2010
автор: Троянда Пустелі