А ти іще хоч краплею лишись
На моїх жовтих, вицвілих долонях.
Душа, мов пташка, вже летить у вись –
Жорсткі слова вже сріблять русі скроні.
А ти іще хоч доторком лишись –
Відчую губ приємну прохолоду.
Ще мить ми разом. Але ти спинись
Й за нас молися щиро й вірно Богу.
А ти іще хоч порухом лишись –
У сивих вітях осоки, що біля хати.
Осіннім вечором до мене пригорнись,
Коли душа вже буде відлітати.
А ти іще хоч спогадом лишись –
У серцевині пам'яті – засмученої й кволої.
Ти вітром сивим зрання помолись
За тогорічною душею голою.
07.08.2003
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228029
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.12.2010
автор: Соня