Застигла мить. Зима...Зима...Зима...
Тяжіють вії інеєм. Сніги.
І там, де ми, така вона німа.
Бракує сил, любові і снаги.
Маліє світ. То йде велике диво
І замітає слід його ноги.
То йде зима так тихо і правдиво,
І заплітає шаль моїх думок,
І робить світ, мій тихий світ, красивим.
І заглядає сон в дверний замок,
І всі чекають, що зима ця прОйде.
А ти до глибини душі промок...
Невже тепер ти дійсно плачеш, Фройде?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227968
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.12.2010
автор: ІлюзіЯ