Туман досвітній... Місто − мов камея,
карбована в молочному нефриті...
Сумний, статичний профіль Ніфертіті,
що приховав юрмище Колізею.
Там знайдеться твій кучерик безцінний
у хитромудрім таємничім сховку,
гармидер і стовпотворіння змовкнуть,
не зачепивши ані волосини.
Я бачитиму − злі й голодні леви
тобі, мов кошенята, лижуть ноги.
І мить, як вічність − крок до перемоги −
сталь погляду, та серце − кришталеве...
Прадавня амфора нового ранку
по вінця − ллється бурштиновим світлом...
Хильне туман − зажура ночі зникне,
загоїть денний галас тиші ранку...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227726
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.12.2010
автор: Лариса Іллюк