А я прошу життя. Прошу життя,
Бо визнаю: іще не гідна смерти.
Ще норовлю вписати щось чи стерти.
Іще смакують і вино, й кутя.
Ще не здогадуюсь навіщо забуття…
Чіпляюся за речі щиросердо.
Інакше і не вмію, бо зі смердів.
Ще буде час зректись своїх нестям!
Отож очима обіймаю світ:
Від грудочки землі до верховіть,
Хапаюся за запахи й слова,
Бо все за часом швидко так сплива!
Але мені всього іще замало:
Хлібів насущних і до хліба – сала.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227437
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.12.2010
автор: Отя